Вінаго малагасійський
| Вінаго малагасійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Treron australis (Linnaeus, 1771) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Columba australis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Віна́го малагасійський[2] (Treron australis) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Ендемік Мадагаскару.
Довжина птаха становить 32 см, вага 168-256 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова, шия і груди жовтувато-зелені, боки сіро-зелені. Спина і покривні пера крил оливково-зелені. Другорядні махові пера оливково-зелені з жовтуватими краями, першорядні махові пера чорні. Стернові пера сизі або сірувато-зелені. Дзьоб світло-сизий. Восковиця червона, дзьоб жовтий, райдужки синюваті, лапи жовті.
В 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис малагасійського вінаго до своєї книги "Ornithologie". Він використав французьку назву Le pigeon ramier verd de Madagascar та латинську назву Palumbus viridis madagascariensis[3][4]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[5]. Коли в 1771 році шведський натураліст Карл Лінней перевидав свою працю "Mantissa Plantarum Altera", він доповнив книгу описом малагасійського вінаго, для якого придумав біномінальну назву Columba australis[6]. Згодом малагасійського вінаго перевели до роду Вінаго (Treron)[7]
Виділяють два підвиди:[8]
- T. a. xenius Salomonsen, 1934 — захід острова;
- T. a. australis (Linnaeus, 1771) — схід острова.
Мвалійський вінаго раніше вважався підвидом малагасійського вінаго.
Малагасійські вінаго є ендеміками острова Мадагаскар. Вони живуть у вологих і сухих тропічних лісах, сухих чагарникових заростях, рідколіссях і саванах, на полях, плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря. Ведуть деревний спосіб життя, живляться плодами. Сезон розмноження триває з вересня по грудень. Гніздяться на деревах, гніздо являє собою невелику платформу з гілочок і моху. В кладці 2-3 яйця.
- ↑ BirdLife International (2016). Treron australis. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 8 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (French та Latin) . Т. 1. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 142—143, Plate 14 fig 2. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Pigeon ramier verd, de Madagascar. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 2. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 111. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
- ↑ Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 8 травня 2022.
- ↑ Linnaeus, Carl (1771). Regni Animalis Appendix. Aves. Mantissa Plantarum Altera (Latin) . Holmiae [Stockholm]: Laurentius Salvii. с. 526. Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 8 травня 2022.
- ↑ Vieillot, Louis Jean Pierre (1816). Analyse d'une Nouvelle Ornithologie Élémentaire (French) . Paris: Deterville/self. с. 49. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 08 травня 2022.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |